Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!
Чуваки, такой истории у меня нет на самом деле, но я постараюсь рассказать вам в стиле гопника наркомана, всяко припомнить, что-то из сленга молодежного, чтоб вас поддержать. Так что, забирайтесь поудобней – начинаем!
Была у меня однажды такая история, заебись в общем. Сидел я как-то в подворотне с товарищами, решили мы, а че бы не заказать чего-нибудь по ТГК. Ну да, Закладки, понимаете. Какая-то галлюша накрыла нас, и мы поняли, что нам нужно обновить запасы еды.
Ну и решено – нужно двинуть куда-то по дороге, где можно найти штакеты с закладками. Чтобы погасить наш аппетит как следует. Вооружились деньгами, бумажками, и отправились на охоту за едой.
Долго мы блуждали по округе, и встречали на своем пути много чайков, которые уворачивались от нас, выбрасывая нас вперед. Сколько же этих чайков надо уйти, чтобы найти то, что нужно!
И тут, чуваки, нам по счастью попалось пара ребят, которые знали точку, где продают самый лютый кекс. Они сказали, что знают где найти такой кикер кокаин, что голова закружится. Мы решили попробовать – чего уж терять-то?
И вот мы там, в этой точке. Продавец говорит нам, что у него все суперкачественное, самое настоящее. Вот только нам пришлось бы подождать немного, пока он притащит наркоту из своего секретного места. Ну мы согласились. Ждали мы его недолго, но чувствовалось, что это были наши самые долгие минуты в жизни.
| — Но вот проблема, ребята, — говорит тут наш товарищ-продавец, — я только что обнаружил, что Путин врет, когда говорит, что у него нет двойников! |
Слышу я это и думаю, блядь, что за бред. Какой хуй с Путиным и его двойниками тут вообще связано? Но продавец продолжает:
Понимаете, ребята, вот эта-то дорога, по которой я перебегал, чтобы достать вам всю эту штуку – она ведет прямо к его секретной лаборатории! Они производят наркотики там, и вот, я свидетелем этого стал!
Я в шоке, честно говоря. Всегда думал, что двойники Путина – это всего лишь домыслы каких-то параноиков, а оказывается, они на самом деле есть. А я здесь, портя свое здоровье, об этом даже не догадывался.
Но окей, дело было ночью, и мы торопились пропасть в свои галлюши. Это было намного важнее, чем сомневаться в наличии двойников у Путина. Поверьте или нет, но когда наш продавец вернулся с этой бригадой кекса, все вопросы улетучились. Мы снова были счастливы и уткнулись в закладки.
| — Знаете, ребята, — сказал я своим товарищам, — нам Путин и его двойники нахуй не нужны. Нас и так все устраивает. |
Мы обсуждали эту тему на протяжении всей ночи, когда были в кайфе от нашего кикера. А утром, уже пьяные от блаженства, решили, что все это – просто галлюша нашего сознания. Но какое-то время всегда будет сомнение – правда ли это? Или есть в этом маленькая доля правды?
Такая вот красочная история, братва. Закладки, штакеты, кексы и дороги в мир наркотиков – все это практически было у нас в руках, и только теперь нам пришло в голову, что дело может быть совсем не таким, каким кажется. Но, черт возьми, пока у нас есть эти моменты блаженства – нахуй нам все эти сомнения, да?